проект

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від "___"____2005 року №_______

Стратегія розвитку пенсійної системи України

 

1.        Загальні положення

Пенсійне забезпечення в Україні є основною складовою системи соціального захисту населення. Частка пенсіонерів у складі населення дуже висока і на сьогодні складає 28,6%. При цьому вона в майбутньому неминуче буде збільшуватись і у 2015 році досягне 31%. Питома вага пенсійних виплат у сукупних соціальних трансфертах досягла 43%, у бюджетах домогосподарств вона складає 21% сукупних ресурсів.

Пенсійна реформа передбачає заміну пенсійного забезпечення успадкованого з Радянського періоду на сучасну страхову трирівневу пенсійну систему. Стартову законодавчу та нормативну базу для реалізації пенсійного реформування в Україні створено. Реформа пенсійної системи в Україні покликана змінити баланс економічних і соціальних інтересів у державі, суттєво збільшити рівень доходів осіб пенсійного віку, забезпечити максимальну залежність пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб, посилити стимули до праці та детінізації заробітної плати, заохочувати заощадження на старість застрахованих осіб, диверсифікувати джерела фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов’язкових і добровільних накопичень. Однак, високий рівень демографічного навантаження працездатного населення особами пенсійного віку (39,7%), вилучення значної частини працюючих із загальної системи сплати внесків до Пенсійного фонду (27%) та низька заробітна плата, яка у третини працюючих не вища за прожитковий мінімум, спричиняють незбалансованість вітчизняної пенсійної системи. На межу кризи пенсійну систему поставило підвищення мінімального розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму, не узгоджене з ростом заробітної плати та реальними фінансовими можливостями Пенсійного фонду.

У 2005 році дефіцит коштів Пенсійного фонду України на виплату трудових пенсій, що покриваються за рахунок Державного бюджету України, становить 14,7 млрд.грн., у 2006 році – близько 11 млрд.грн. Загалом за 2005 рік пенсійні виплати становитимуть близько 15% ВВП, 18,7% Державного бюджету.

Залишаються нерозв’язаними такі питання пенсійного забезпечення:

       поширеність пільг щодо сплати пенсійних внесків (втрати Пенсійного фонду тільки в 2004 році становили 3,2 млрд.грн.), дострокового виходу на пенсію та переваг при обчисленні розмірів пенсій (3 млрд.грн.);

       наявність заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ і організацій ( 1,3 млрд.грн.);

       великий розрив у розмірах пенсій чоловіків і жінок (середній розмір пенсії жінок, визначений за ст. 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” становить лише 57% такого показника для чоловіків);

       відсутність належної диференціації пенсійних виплат, обумовленої страховими внесками впродовж трудової діяльності. Ця проблема особливо загострилась після підвищення мінімальних трудових пенсій без пропозицій підвищення інших пенсій, систематичного намагання різних груп впливу збільшити розмір пенсійних виплат незалежно від фактичної сплати страхових внесків;

       брак дієвих стимулів до сплати страхових внесків за період, що перевищує тривалість стажу, необхідного для отримання мінімальної пенсії (20 років – для жінок, 25 років – для чоловіків);

       існування більше двадцяти законів, що встановлюють особливі умови пенсійного забезпечення певної категорії громадян;

       тіньова заробітна плата та зайнятість;

       нерозвинутий фінансовий сектор та неналежне корпоративне управління;

       низький рівень інформаційно-розяснювальної роботи та усвідомлення серед роботодавців і найманих працівників щодо необхідності додаткового пенсійного забезпечення;

       недостатній рівень професійної підготовки працівників системи недержавного пенсійного забезпечення;

       нестача надійних фінансових інструментів для інвестування пенсійних активів;

       незадовільний рівень фінансової та правової обізнаності населення у питаннях пенсійного забезпечення;

       недовіра до пенсійної системи.

Враховуючи макроекономічну та демографічну ситуації, необхідно визначити стратегію подальшого розвитку пенсійної системи з метою забезпечення її фінансової стабільності, посилення страхових принципів у солідарній системі, запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі обов’язкової накопичувальної системи) та подальшого розвитку добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

2.        Основні напрями реалізації Стратегії

2.1. Посилення страхових принципів у солідарній системі шляхом:

       забезпечення рівності по сплаті страхових внесків всіма учасниками пенсійного страхування. Виплати з Пенсійного фонду, що перевищують фактичну сплату страхових внесків будь-якої категорії громадян, здійснюються за рахунок інших застрахованих осіб, що є неприпустимим ;

       встановлення пенсій, включаючи їх мінімальні розміри, в суворій залежності від страхового стажу та сплачених внесків. Забезпечення мінімальних соціальних стандартів життя пенсіонерів має досягатися за рахунок державної соціальної допомоги;

       зміна порядку виплати пенсій працюючим пенсіонерам з урахуванням доходів від зайнятості;

       переведення дострокових пенсій із солідарної в систему накопичувального пенсійного забезпечення;

       уніфікація законодавства щодо пенсій окремим категоріям осіб шляхом встановлення додаткових виплат до пенсії, обчисленої за єдиними базовими принципами, передбаченими Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

       поширення принципів пенсійного страхування на всі категорії зайнятих у нецивільному секторі ринку праці (військовослужбовців).

2.2. Забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи шляхом:

       виключення політичних факторів при прийнятті рішень про перегляд розмірів пенсій без відповідних актуарних розрахунків та реальних можливостей бюджету Пенсійного фонду;

       оптимізації пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя;

       розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації та підвищення рівня заробітної плати (через оформлення трудових відносин, посилення ролі соціального діалогу при встановленні рівня доходу, з якого справляються внески на пенсійне страхування, скорочення неповної зайнятості та безробіття);

       поетапного запровадження паритетної сплати страхових внесків страхувальниками та застрахованими особами;

       посилення контролю та відповідальності за дотриманням законодавства щодо оплати праці та сплати страхових внесків;

       компенсація Пенсійному фонду витрат на виплату пільгових пенсій за Списком №1 і Списком №2 у випадках відсутності правонаступника -роботодавця і витрат на виплату пенсій за Списком №1, які не відшкодовані роботодавцем;

       перегляд прав на пільгові пенсії за результатами атестації робочих місць;

       вдосконалення механізму індексації та підвищення пенсій відповідно до зростання середньої заробітної плати і порядку встановлення надбавок (доплат);

       здійснення заходів щодо адресності державної соціальної допомоги з урахуванням доходів сім’ї.

2.3. Підвищення ефективності управління системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування шляхом:

       запровадження єдиного внеску на соціальне страхування та створення Державного реєстру соціального страхування;

       підвищення рівня кваліфікації та підготовки спеціалістів системи, включаючи запровадження професійної підготовки актуаріїв;

       вдосконалення механізмів участі соціальних партнерів в управлінні системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

       запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та казначейського обслуговування в Пенсійному фонді;

       визначення порядку досудового розгляду спірних питань з обчислення пенсій;

       забезпечення оприлюднення звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду за встановленою формою, починаючи зі звіту за 2006 рік.

2.4. Створення обов’язкової накопичувальної пенсійної системи передбачає:

       уточнення передумов запровадження накопичувальної системи;

       визначення на підставі актуарних розрахунків року запровадження накопичувальної системи та розмірів відрахувань до неї, потреб Пенсійного фонду у компенсації втрат солідарної системи у зв'язку з перерахуванням частини страхових пенсійних внесків до Накопичувального фонду;

       визначення витрат державного бюджету у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівникам бюджетної сфери, пов’язаних із запровадженням обов’язкової накопичувальної системи

       підвищення ефективності державного регулювання та нагляду в системі обов’язкового накопичувального пенсійного страхування;

       перегляд відповідно до прогнозів стану фондового ринку та актуарних розрахунків вікових категорій учасників накопичувальної пенсійної системи та розміру страхових внесків.

2.5. Вдосконалення інформаційного забезпечення пенсійної системи через:

       створення системи електронного звітування роботодавців;

       створення системи інформування застрахованих осіб щодо відомостей, внесених до їх персональних облікових карток в системі персоніфікованого обліку загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

       створення програмно-технічного комплексу для функціонування накопичувальної складової;

       запровадження місячної звітності страхувальників;

       підвищення рівня обізнаності населення щодо накопичувального пенсійного забезпечення;

       посилення інформаційно-роз’яснювальної роботи з роботодавцями та застрахованими особами шляхом збільшення обсягів соціальної реклами, використання прогресивних інформаційних технологій, постійного вдосконалення сучасних засобів наглядної агітації.

2.6. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення шляхом:

       підвищення інституційної (функціональної) спроможності суб’єктів системи;

       включення до складу рад професійних і корпоративних пенсійних фондів представників учасників таких фондів;

       вдосконалення податкового законодавства щодо функціонування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення;

       посилення інформаційно-роз’яснювальної роботи з роботодавцями та працівниками, об’єднаннями роботодавців та профспілками, у тому числі щодо соціально - економічних переваг вкладників та учасників системи;

       визначення умов участі в недержавному пенсійному забезпеченні страхових організацій та банків.

2.7.    Забезпечення ефективного інвестування пенсійних активів шляхом:

       удосконалення інфраструктури фінансового ринку;

       розвитку корпоративного управління та фінансових інструментів;

       створення можливостей залучення валютних цінностей пенсійними фондами;

       вдосконалення законодавства щодо діяльності компаній по управлінню пенсійними активами.

2.8.    Підвищення ефективності функціонування регуляторних органів в системі недержавного пенсійного забезпечення через:

       вдосконалення пруденційного нагляду, зокрема через запровадження „системи раннього попередження”;

       розробку та впровадження інтегрованої системи обміну інформацією між органами, які здійснюють державний нагляд та контроль в цій сфері;

       розробку та впровадження інформаційно-аналітичної системи прийому, обробки та аналізу звітності суб’єктів системи;

       розширення переліку інформації щодо діяльності надавачів послуг системи, яка підлягає оприлюдненню, та вдосконалення порядку її опубліковання;

       підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів регуляторних органів;

       визначення обсягу та структури інформації, що має надаватись відповідним регуляторним органам професійними учасниками ринку цінних паперів.

3.        Завдання короткострокової перспективи (на 2006-2008 роки)

3.1.    Ухвалення нормативно-правових актів щодо:

       запровадження та визначення порядку сплати єдиного внеску на соціальне страхування;

       встановлення пенсій, включаючи їх мінімальні розміри в залежності від страхового стажу та сплачених внесків;

       перегляд порядку врахування „вартості” одного року страхового стажу в залежності від тривалості страхового стажу застрахованої особи;

       упорядкування виплати пенсій працюючим пенсіонерам з урахуванням доходів від зайнятості;

       формування банку даних професій та посад працівників, зайнятість на яких за результатами проведення атестації робочих місць не дає права на пільгову пенсію;

       використання актуарних розрахунків при прийнятті рішень про перегляд розміру пенсій та затвердження бюджету Пенсійного фонду

       запровадження пенсійного страхування у нецивільному секторі ринку праці (військовослужбовців);

       порядку індексації та підвищення пенсій відповідно до зростання середньої заробітної плати;

       стимулювання виплати заробітної плати та пенсій через установи банків;

       внесення до колективних договоріві та галузевих угод норм щодо розміру обов’язкового мінімального заробітку, з якого справляються внески на соціальне страхування та встановлення відповідальності за недотримання цього положення;

       обчислення розмірів пенсій за єдиними базовими принципами;

       поетапного переходу до сплати єдиного соціального внеску на паритетних засадах страхувальниками та застрахованими особами;

       оподаткування послуг адміністраторів пенсійних фондів;

       захисту прав портфельних інвесторів;

       впровадження надійних фінансових інструментів для використання у пенсійній системі;

       визначення умов участі в недержавному пенсійному забезпеченні страхових організацій та банків.

3.2.    Проведення щорічних актуарних розрахунків щодо:

       стану пенсійної системи за діючих її параметрів та за варіантами їх зміни;

       порядку запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи;

       обчислення втрат солідарної системи в зв’язку із перерахуванням частини внесків до накопичувальної системи;

       визначення ставки єдиного соціального внеску;

       визначення джерел покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду у зв"язку із запровадженням обов'язкової накопичувальної системи.

3.3.    Забезпечення інституційної спроможності суб’єктів пенсійної та обслуговуючої її фінансової системи через:

       створення системи електронного звітування роботодавців про сплату внесків;

       впровадження програмно-технічного комплексу для функціонування загальнообов’язкової накопичувальної системи;

       створення системи постійного інформування населення з питань пенсійного забезпечення;

       синхронізацію та узгодження форм звітності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.

 

4.        Середньострокові перспективи реалізації Стратегії (до 2016)

 

За результатами короткострокових завдань з реалізації Стратегії в середньостроковій перспективі передбачається реалізувати наступні завдання:

       врегулювати питання переходу учасників обов’язкової накопичувальної системи до системи недержавного пенсійного забезпечення;

       здійснення актуарних розрахунків в обов’язковій накопичувальній системі на довгострокову перспективу;

       завершення реалізації заходів щодо єдиних підходів при обрахунку пенсій;

       остаточне переведення виплати пенсій через установи банків;

       вдосконалення законодавства щодо моніторингу діяльності страхових організацій.

 

5.        Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Реалізація Стратегії здійснюватиметься за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного бюджету та інших джерел, передбачених чинним законодавством. До фінансування окремих заходів Стратегії залучатимуться також кошти міжнародних та вітчизняних донорських та благодійних організацій.

6.        Очікувані результати реалізації Стратегії

Результатом реалізації Стратегії стане відновлення фінансової стабільності пенсійної системи, зростання пенсійних виплат у відповідності до законодавства, підвищення довіри населення до пенсійної системи, забезпечення соціальної справедливості через дотримання страхових принципів функціонування солідарної складової, запровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи, подальший розвиток добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

Фінансова стабілізація пенсійної системи, розширення бази сплати страхових внесків, збільшення питомої ваги внесків застрахованих осіб дозволить здійснювати поступове реальне зменшення страхових внесків роботодавців.

Розвиток вітчизняної пенсійної системи з урахуванням особливостей країни та міжнародного досвіду реформування системи соціального страхування і рекомендацій Міжнародної організації праці, сприятиме удосконаленню соціально-економічних відносин, прискорить процеси інтеграції України до Європейського Союзу.

 

7.        Ризики

Якщо життєздатність пенсійної системи в короткий термін не буде відновлено, це унеможливить запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи в найбільш сприятливий період (2008-2009 р.р.), зменшить переваги трирівневої пенсійної системи, зокрема відтягує суттєве збільшення пенсійних доходів громадян, накопичення фінансових активів для довготривалих інвестицій в економіку, стримуватиме розвиток фінансових ринків. Хронічна фінансова незбалансованість пенсійної системи постійно підтримуватиме необхідність високих ставок соціальних внесків та відповідне ухилення від їх сплати. Значну частину бюджетних коштів необхідно буде постійно спрямовувати на пенсійні доплати особам похилого віку.